Історія кафедри

Кафедру біохімії в Харківському державному університеті організував у 1933 р. і очолював до кінця свого життя (1960) І. М. Буланкін – професор, доктор біологічних наук, дійсний член АН УРСР, заслужений діяч науки. На кафедрі виконувались науково-дослідні роботи в двох напрямках:

1) Хімія і біологія білка ;

2) Біохімічні основи розвитку і старіння організму.

Обидва напрямки розвивались паралельно, взаємно збагачуючи одне одного. Вчення про вікову і структурну біохімію і фізіологію, яке було створене в Харківському університеті засновником школи вікової фізіології О. В.Нагорним, знайшло продовження у вивченні «старіння» золей та драглів желатини, яке виконувалось І. М. Буланкіним. Ці роботи завершились виданням монографії «Старение золей и студней желатины», за яку йому було присвоєно вчене звання доктора біологічних наук (1939). Основним напрямком роботи кафедри біохімії під керівництвом І. М. Буланкіна було вивчення механізмів денатурації білка. Вивчаючи кінетику денатураційних процесів, І.М.Буланкін дійшов висновку про його стрибкоподібний характер. Досліджувався також зв’язок між будовою білків та їхніми функціями. У виконанні цих робіт приймали участь Паріна Є. В., Шерешевська Ц. М., Нагорна Н. О., Корнієнко В. М., Мамотюк Є. М, та інші.

Співробітниками кафедри під керівництвом І. М. Буланкіна було розпочато вивчення нуклеїнових кислот, нуклео- та ліпопротеїнів в організмах тварин різного віку (роботи Сергієнко Є. Ф., Новікової Н. М. Шабанової Н. О. та ін.). За проблеми структурної біохімії білка І. М. Буланкін започаткував новий напрямок – кріобіохімію білка – ще до відкриття в Харкові Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України. Ці дослідження були розпочаті ученицею І. М. Буланкіна Утєвською Л. А. і лягли в основу її кандидатської дисертації, захищеної в 1966 р.

Кафедра плідно співпрацювала (і продовжує працювати зараз) з Інститутом біології ХДУ при виконанні як науково-дослідної, так і навчальної роботи, залучаючи до неї наукових співробітників інституту.

Під керівництвом І. М. Буланкіна було підготовлено і захищено 11 кандидатських дисертацій.

Після смерті І. M. Буланкіна кафедрою біохімії керувала його учениця Є. В. Паріна. Вікові особливості білкового обміну стали головним напрямком її досліджень ще на протязі 50-60 р.р. і продовжувались і після смерті І. М.Буланкіна, коли вона стала науковим керівником напрямку з онтобіохімії, започаткованого І. М. Буланкіним. В результаті цих досліджень було встановлено, що в онтогенезі відбувається не лише різке зниження синтезу білків, пов’язане з падінням темпів росту, а й зміни в швидкості накопичення специфічних білків. Ці дослідження були узагальнені в монографії «Возраст и обмен белков» (1967). За матеріалами цієї монографії Є. В. Паріною була захищена докторська дисертація.

З кінця 60-х р.р. основна увага в дослідженнях Є. В. Паріної зосереджується на вивченні механізмів регуляції активності ферментів в постнатальному онтогенезі. За роботи в області онтобіохімії вона стала лауреатом премії імені академіка Богомольця. Результати робіт з онтобіохімії та онтофізіології були узагальнені в колективній монографії (А. В. Нагорный, В. Н. Никитин, И. Н. Буланкин «Проблема старения и долголетия», 1663).

Під керівництвом проф. Паріної захищено 6 кандидатських дисертацій.

З 1973 р. завідувачем кафедри біохімії Харківського університету стає проф. П. А. Каліман.

Проблематика і традиції, започатковані І. М. Буланкіним, продовжують відігравати значну роль в науковій і навчальній роботі кафедри. Онтогенетичні дослідження кафедри доповнюються гормональним аспектом. Результати робіт цього напрямку були узагальнені в монографії Є. В. Паріної і П. А. Калімана «Механизмы регуляции ферментов в онтогенезе».

В 1974 р. на Харківський державний університет покладаються обов’язки підготовки кадрів для установ і організацій, які проводять дослідження в галузі молекулярної біології і молекулярної генетики. За наказом Мінвуз СРСР створюється комісію, в яку ввійшов і завідувач кафедри біохімії проф. П. А. Каліман, для підготовки нового навчального плану, що став загальним для підготовки спеціалістів-біохіміків країни.

Поряд з онтобіохімічними дослідженнями поступово виникає новий напрямок, пов’язаний з     вивченням клітинних і молекулярних механізмів взаємодії організму і середовища. Вивчаються  механізми регуляції метаболізму при дії на організм солей важких металів та інших пошкоджуючих чинників. Цей напрямок, який розробляють проф. Каліман П. А. та його учні, зберігся і до нинішнього часу.

Під керівництвом П. А. Калімана захищено 35 кандидатських дисертацій, в тому числі 14 – іноземними громадянами. Проф. П. А. Каліман  є заслуженим професором Харківського національного університету та академіком вищої школи.

В 2003 р. кафедру очолив д.б.н., проф. Перський Є. Е.

Основним напрямком наукових досліджень проф. Перського та його учнів і співробітників було вивчення будови та функцій колагену в онтогенезі тварин. Він є автором двох монографій, (в співавторстві з В. М. Нікітіним та Л. А. Утєвською «Возрастная и эволюционная биохимия коллагеновых структур, 1977»; «Тройная спираль», 1984), присвячених цим проблемам. Нині, продовжуючи цей напрямок, проф. Перський із співробітниками кафедри досліджує механізм передачі сигналу про механічне напруження в сполучній тканині.

Під його керівництвом захищено 12 кандидатських дисертацій, в тому числі 2 – іноземними громадянами.

Зараз на кафедрі біохімії працює 4 доктори наук, 9 кандидатів наук.